STOP - БУЛІНГ

Булінг у школі: чому діти цькують дітей і що з цим робити

80% українських дітей переживають шкільний булінг

Навіть, якщо ваша дитина добре спілкується з однолітками у садочку — це зовсім не означає, що вона не стане жертвою булінгу в школі. За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.

Віддаючи дитину до школи, з’ясуйте, на скільки вона толерантна до дітей, які не спілкуються з іншими. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». Завдання школи і батьків — сформувати толерантне ставлення до дітей-«вигнанців».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути нетолерантними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок шкільного психолога — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Ознаки того, що дитину цькують у школі:

 Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»

 Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

 Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

 Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

 Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Причини булінгу

 Як правило, це ЗАНИЖЕНА САМООЦІНКА. Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

 АТМОСФЕРА ВДОМА. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставляться, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат — дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.

 ЗАРЯДЖЕНА ЧАСТИНА В КЛАСІ. Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Відрізнити таку дитину-жертву агресора від «вигнанця» можна за однією ознакою. «Вигнанець» буде таким у всіх колективах. А от дитина-жерва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де його психологічна структура вважатиметься сильною).

Що робити батькам

 ПОЯСНИТИ ДИТИНІ, що таке булінг. За досліжденнями UNICEF в Україні 80% дітей рано чи пізно стають жертвами шкільного цькування. Більшість на ранніх етапах не розуміють, що це таке, і що треба розповідати вчителям про образи. Тому варто пояснювати дітям, що інші мають право робити з ними і на що не мають права.

Це починається з дитячого садка, коли, наприклад, на скаргу про примушування їсти батьки відповідають: ну, ти ж нічого їси, а цілий день у садку. Таким чином даючи іншій людині право на фізичне насилля над своєю дитиною. І коли уже в школі інші діти крадуть її зошити, змушують носити свій портфель, зганяють з місця — їй це видається невинними жартами, про які вона не розповідає.

 СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ. Не бігти одразу до школи. Спершу дізнатися, у дитини, що вона думає про цю ситуацію і підтримати. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до школи.

Або ж, коли застосовується фізична сила — в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до школи.

 Порадити ПРОВОДИТИ БІЛЬШЕ ЧАСУ ЗІ СТАРШИМИ. За можливістю не відходити надовго від учителя, щоб не допускати насилля.

 НЕ ВКЛАДАТИ СВОЇ ІДЕЇ В ГОЛОВУ ДИТИНИ. Коли щось радите — запитуйте, чи зможе дитина так учинити. Якщо відповідь буде — мені незручно, соромно, я так не зможу — шукайте інші варіанти. Головне не присоромлювати — «чому ти не можеш дати відпір?!!»

Не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Стежте за собою, завдання батьків — допомогти.

 З юридичної точки зору ви НЕ МОЖЕТЕ ПРИЙТИ І ПОГОВОРИТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДИТИНОЮ, ЯКА ОБРАЖАЄ вашу. Це можна ініціювати лише через школу або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.

 ПІДТРИМУВАТИ ДИВАКУВАТУ РИСУ в характері або зовнішності дитини, якщо саме через це з неї насміхаються. Перетворіть її на сильний бік дитини. Якщо йдеться про особливості зовнішності — зробіть фотосесію, щоб підкреслити. Якщо ж про замкнутість — знайти діяльність, де саме ці якості будуть найнеобхіднішими.

 Якщо булінг триває кілька місяців, — БЕЗ ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА НЕ ОБІЙТИСЯ.

Наслідки

Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це підліткові суїцидальні думки.

Перш за все, батьки мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, розсмокчеться, але це не так. НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Я не рекомендую пряму розмову батьків з батьками, адже це може погіршити ситуацію, якщо рівень їхньої психологічної грамотності звичайний або середній.

Розкажіть про це учителю, адже з досвіду — якщо вчитель має довіру з боку учнів, то він може дуже допомогти і навіть вирішити проблему. Якщо ж ні — ситуацію має вирішити психолог — шкільні психологи мають професійну освіту і досвід вирішення таких питань. Не думайте, що ваші діти та проблеми унікальні, шкільні психологи мають значний досвід роботи з дітьми, і знають, як зарадити в тій чи інший ситуації.

Кожна ситуація індивідуальна. Десь допоможе профілактична бесіда психолога, десь — розмова з директором.

Якщо вчитель і психолог не справляються, то треба звертатися до директора. А ЯКЩО ЙДЕТЬСЯ ПРО ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО, ТО ДИРЕКТОР МАЄ ОБОВ’ЯЗКОВО ЗАЛУЧАТИ СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ ТА ПОЛІЦІЮ. У таких випадках адміністрація школи повинна не перейматися іміджем школи, а дбати про інтереси дитини, здоров’я якої має бути першочерговими у пріоритеті школи.

ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ

Актуальність теми. На сьогоднішній день надзвичайно гостро постає проблема агресивних проявів у міжособистісних стосунках підлітків. Особливого розповсюдження набувають прояви систематичної, довготривалої агресії одних підлітків по відношенню до інших учнів, коли в ситуацію прояву агресії поступово «включається» весь учнівський клас.

Актуальність вивчення цього явища у наш час обумовлюється тим, що по-перше, збільшується кількість фіксованих випадків даного явища. Ситуація булінгу призводить до низки педагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність), психологічних (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація), медичних (травматизація) наслідків. Проблема досліджувалась переважно західними науковцями. В Україні не проводяться систематичні загальнонаціональні дослідження цього явища (лише поодинокі), і тому ще недостатньо запропонованих форм і методів профілактики та корекції цього явища.

Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка таким чином, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним, перед колективом. Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо; як крайня міра, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні. Шкільний булінг за своєю природою є складним соціально-психологічним явищем. Шкільна політика, толерантне або нейтральне ставлення адміністрації школи, вчителів до прояву агресивних, насильницьких, ворожих дій з боку учнів та поведінка самих вчителів формує загальну атмосферу не тільки учнівського класу, але й усієї школи, визначає внутрішнє життя, тобто соціально-психологічний клімат. Булінг у шкільному середовищі розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху. Серед підлітків булінг може проявлятися у двох формах: фізичній та психологічній. Саме у середній школі відбувається збільшення кількості випадків виникнення та прояву булінгу, але кількість жертв стає меншою. Жертвою в ситуації булінгу може стати учень, який відрізняється від інших за будь-яким критерієм на думку членів колективу. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та в неконтрольованих дорослими місцях. Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму. Оскільки булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку, то для більш глибокого розуміння механізмів виникнення даного явища необхідно більш детально досліджувати саме соціально-психологічні фактори.

Соціальний проект зорієнтований на реалізацію системи організаційних, психолого-педагогічних та практичних заходів, спрямованих на удосконалення системи профілактики агресивної поведінки серед підлітків.

Мета соціального проекту полягає у створенні ефективної системи профілактики негативних тенденцій серед підлітків та формуванні позитивного досвіду проведення вільного часу.

Додаток А

Анкета для волонтерів

(для виявлення готовності до здійснення профілактичної роботи серед підлітків)

Шановний респонденте!

Дякуємо за участь в опитуванні

Додаток Б

П А М ' Я Т К А ЗДОБУВАЧУ ОСВІТИ

Привіт, Друже!

Чи знаєш ти, як захистити себе і своїх друзів?

Чого ти можеш вимагати від директора школи, вчителів і батьків?

За що несеш відповідальність перед Законом?

Ознайомся з цією пам’яткою,

Дізнайся про свої права і обов’язки вже сьогодні!

Від самого народження ти маєш право:

на життя:

ніхто не може позбавити тебе життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;

на охорону здоров’я:

ти можеш звернутися за безплатною кваліфікованою правовою медичною допомогою до закладів охорони здоров’я;

на свободу та особисту недоторканість:

тебе ніхто не може заарештувати або тримати під вартою інакше як за рішенням суду. Однак, якщо тобі вже виповнилося 14 років і має місце тяжкий злочин, відносно тебе може застосовуватися тримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід. Якщо протягом 3 діб з моменту затримання тобі не вручено рішення суду про тримання під вартою, тебе повинні негайно звільнити;

на освіту:

ти маєш право безкоштовно отримувати освіту у дошкільному, загальноосвітньому, професійно-технічному, вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності, а також на отримання державної стипендії;

на майно:

майно, яке тобі придбали батьки для навчання, виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є твоєю власністю. Якщо тобі від 10 до 14 років, належним тобі майном управляють батьки. Якщо тобі від 14 до 18 років, ти маєш право вчиняти будь-які угоди, навіть купівлі-продажу транспортного засобу і нерухомого майна, але за письмовою нотаріально посвідченою згодою батьків або з дозволу органу опіки і піклування;

на працю:

якщо тобі вже виповнилось 14 років, ти за згодою одного з батьків можеш працювати у вільний від навчання час (наприклад на канікулах), але лише після попереднього медичного огляду. Якщо тобі вже виповнилось 15 років та коли ти маєш згоду одного із батьків, тебе також можуть прийняти на роботу. Самостійно ти можеш влаштуватись на роботу, якщо тобі уже виповнилось 16 років. Ти маєш право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;

на відпочинок:

ти маєш можливість у вільний від навчання або роботи (якщо ти вже працюєш) час відпочивати, тобто займатись своїми улюбленими справами (грати в футбол, ходити в кіно). Якщо ти вже працюєш, тобі повинна бути надана щорічна відпустка в літній час або за твоїм бажанням у будь-яку іншу пору року;

на повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства

будь-яка людина, ким би вона не була (одним із твоїх батьків, однолітків, вчителів, сусідів) не має права поводитись з тобою жорстоко, принижувати твою гідність, експлуатувати, включаючи сексуальні зловживання, втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; використання для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Захист прав дитини – це, перш за все, завдання держави!

Будь-яка людина, ким би вона не була (одним із твоїх батьків, однолітків, вчителів, сусідів), не має права поводитись з тобою брутально, принижувати твою гідність. В разі, якщо з тобою таке трапилось, ти маєш право звернутись до державних органів за допомогою! (Стаття 16 Конвенції ООН про права дитини визначає, що жодна дитина не може бути об'єктам незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання).

Ти – людина!

Ніхто і нічим не може виправдати жорстоке поводження з тобою, наприклад, побиття, знущання. Навіть якщо таким чином тебе виховують батьки, вчителі чи старші діти. Жорстоке, нелюдське, таке, що принижує твою гідність, поводження чи покарання – це порушення твоїх прав. (Статтями 28, 52 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню).

Ти маєш право на свободу, особисту недоторканність

Ти можеш вільно виражати свої думки та погляди, не боячись бути покараним за це. Разом з тим, ти маєш пам'ятати, що твої відносини з батьками, вчителями, однолітками мають ґрунтуватися на взаємоповазі і справедливості, виключаючи приниження честі та гідності. (Стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує кожній дитині право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини).

Держава зобов'язана захищати твої права:

Якщо хтось (учні, вчителі або навіть батьки) вчиняє над тобою будь-яке насильство, принижує тебе чи ображає, ти повинен звернутися зі скаргою про порушення твоїх прав до органу опіки і піклування; служби у справах дітей; центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; закладів охорони здоров'я; органів та установ освіти; відділів міліції, а також через представників – до суду. (Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти мають право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів та зі скаргами про їх порушення).

За твою безпеку в школі відповідає директор:

Якщо директор школи не забезпечить безпечні та нешкідливі умови для навчання, праці та виховання учнів у навчальному закладі, то він нестиме за це відповідальність відповідно до чинного законодавства. (Статтею 26 Закону України «Про освіту» встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу).

Вчителі зобов'язані поважати і захищати тебе:

Вчителі та інші працівники школи повинні з повагою ставитись до тебе і не повинні вдаватись до покарань, що принижують твою гідність, зокрема таких, як словесні приниження, ставлення учня в куток, побиття тощо. Також вони повинні захищати тебе від погроз та фізичного насильства з боку інших осіб, в тому числі твоїх однолітків і батьків, і запобігати вживанню дітьми алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам. (Стаття 56 Закону України «Про освіту» зобов'язує педагогічних та науково-педагогічних працівників додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам).

За ненадання тобі допомоги вчитель відповідатиме перед законом

Вчителі та керівництво школи несуть відповідальність перед законом, якщо вони порушують твої права. Якщо ти звернувся до вчителя для того, щоб захиститись від фізичного та психічного насильства, а він залишив це без уваги – за це його може бути притягнено до відповідальності. (Статтею 47 Закону Укриши «Про загальну середині освіту» встановлено, що посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність і порядку, встановленому законами України).

Пам'ятай про свою відповідальність перед законом!

До 14 років ти не несеш відповідальності за заподіяну матеріальну шкоду – її несуть твої батьки або інші особи, під наглядом яких ти знаходишся. Саме вони мають відшкодувати шкоду, яку ти завдав майну іншої людини. Якщо ти завдав шкоди спільно з однолітком, її відшкодування покладається на ваших батьків у відповідних частках.

З 14 років ти відповідаєш за завдану шкоду самостійно у повному обсязі!

Якщо тобі 16 років, тебе можуть притягнути до адміністративної відповідальності!

З 14 років ти несеш кримінальну відповідальність за тяжкі злочини, за інші – починаючи з 16 років.

За вчинені злочини до тебе можуть застосувати:

• штраф – якщо у неповнолітнього є самостійний доход, власні кошти або майно;

• громадські роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років і полягають у виконанні робіт у вільний від навчання чи основної роботи час;

• виправні роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи;

• арешт – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції у спеціально пристосованих установах;

• позбавлення волі на певний строк – відбування покарання у спеціальних виховних установах.

Додаток В

Семінар-тренінг з профілактики проявів агресії

Вправи для оволодіння собою:

Підготовка до провокування кимось у тебе гніву

• Це може розсердити мене, але я знаю, як з цим упоратись.
• Що ж мені потрібно робити?
• Я можу поступово владнати це.
• Я можу оволодіти ситуацією. Я знаю, як вгамувати свій гнів. У суперечці немає жодної потреби.

Не буду сприймати все це надто серйозно.

Ситуація може бути запальною, але я вірю в себе.

Час зробити кілька глибоких вдихів. Мені затишно, я розслаблений, почуваю себе легко.

Поставлюся до цього з гумором.

Сутички і конфронтація

Залишаюся спокійним. Продовжую тільки розслаблюватися.

Я володію собою

Стисну кулаки і не викажу свою роздратованість.

Слід поміркувати, як вийти з цього становища.

У мене немає потреби доводити своє «Я».

Немає причини сердитися.

Не варто робити із мухи слона.

Його слова та дії не можуть допекти мене.

Не треба думати про найгірше і робити поквапливі висновки.

І було б через кого так дратуватися! Він, напевно, дуже нещасний.

Не варто брати близько до серця.

Якщо почну сердитись, я битимусь головою об стіну.

Отже, мені треба просто розслабитися.

Немає сенсу сумніватись у собі. Те, що він сказав, не варте уваги.

В цій ситуації я «на коні», і повністю володію нею.

«Вгамування» свого збудження

Мої м’язи починають напружуватися. Час розслабитися і зменшити своє завзяття.

Так гніватися не варто.

Нехай сам пошиється в дурні.

Я маю право сердитися, але краще стримати свій гнів.

Час зробити глибокий вдих.

З'ясуймо крок за кроком наше спірне питання.

Мій гнів – це сигнал до того, що треба щось робити. Час давати собі вказівки.

Я не хочу допускати, щоб мене ані змушували, ані збивали з пантелику.

Спробуймо підійти до цього з позиції кооперування. Можливо, ми обоє маємо рацію?

Зло породжує зло. Отже, працюємо конструктивно.

Здається, він хотів справді мене розлютити. Ну що ж, доведеться на цей раз його розчарувати.

Не можна ніколи розраховувати на те, що люди поводитимуться самі так, як мені хочеться.

Роздуми над провокуванням коли конфлікт не вирішено:

Необхідно забути про прикрість. Коли думати про це, можна втратити душевну рівновагу.

Це складні речі, і потрібен час відверто їх обговорити. Постараюся забути це. Не допущу, щоб воно стало на заваді моїй роботі.

Коли матиму більший досвід, я краще з цим упораюсь. Слід пам’ятати про розслаблення. Це набагато краще, ніж гнів. Варто посміятися з усього того. Можливо, насправді це не так вже і серйозно.

Не сприйматиму все на свою адресу. Час зробити глибокий вдих.

Коли конфлікт погашено, чи успішні Ваші спроби його владнання? Я чудово владнав усе! Спрацювало! Було не так вже й важко, як я думав. А могло бути набагато гірше.

Я міг розхвилюватися більше, ніж це варто було б. Я пережив усе це, анітрохи не розсердившись.

Через свою гордість я, мабуть, постраждав колись, але я не сприймаю речі занадто серйозно, тому і перебуваю в кращому становищі. Вважаю, що я був розтривожений тривалий час, хоча в тому не було потреби. Завжди в мене це виходить краще.

У стані гніву треба завжди подумати про те, що буде після розвитку подій найгіршим варіантом. Тільки постійне вправляння в промовлянні такої думки створять умови, для її появи у моменти, коли дитина перебуває у стані гніву.

Висновок: створення навичок сам інструктивної роботи, забезпечують умови для контролю гніву та агресивних проявів.

Просвітницький відступ (практикум):

У процесі обговорення конфліктів можуть виникати певні ситуації, що змушують інших людей гніватися. Нижче наводяться висловлювання, кожне з яких репрезентує один вид збудника гніву. Працюючи з партнером, доберіть до кожного висловлювання відповідний збудник гніву.

Сарказм – це різка форма приниження або глуму. В конфлікті сарказм майже завжди змушує іншу людину гніватися.

Негативне судження – це точка зору, що інша людина є несправедливою або поганою.

Ігнорування – заняття сторонніми справами тоді, коли хто-небудь звертається до тебе, або неувага до того, що говорить інша людина.

Узагальнення – безпідставні звинувачення типу: «Ти завжди це робиш!» або «Ти ніколи цього не робиш!»

Звинувачення – твердження про проблему як чий-небудь промах І вимога покарати цю людину.

Скривджених – наклеювання людині негативного ярлика як невід'ємної частини нападок на особистість.

Формулювання думки як факту – висловлювання своєї думки, як ніби вона є абсолютною істиною, не залишаючи місця дискусії.

У роботі з учнями, слід розглянути своєрідні листки  досвіду. Вони дають можливість озброїтися школярам техніками емоційно-когнітивної поведінки у конфліктних ситуаціях що у них виникають з однолітками, учителями, батьками.

Листок досвіду «Стратегії розв’язання конфлікту»

Чи ти коли-небудь опинявся в конфліктній ситуації? Звичайно! Хоч намагався уникнути їх, але конфлікти виникали. Вони є складовою життя. Деколи ми не знаємо, як упоратися з ними, що може погіршити ситуацію. Тому вивчи ці стратегії, і наступного разу при виникненні конфлікту спробуй одну з них:

1. Поділ: незважаючи на те, чого стосується конфлікт, бери деяку частину його на себе, іншу – нехай бере на себе інша людина.
2. Черговість: спочатку говориш ти протягом короткого відтинку часу, потім – інша людина.
3. Активне  слухання: дозволь іншій людині говорити. Намагайся дійсно зрозуміти почуття та ідеї людини.
4. Відстрочення: якщо ти чи інша людина дуже розгнівані або втомлені, відклали розв’язання конфлікту до іншого разу.
5. Застосування гумору: побач у ситуації комічне. Не сприймай її дуже серйозно.
6. Компроміс: запропонуй поступитись якоюсь частиною своїх домагань І попроси іншу людину зробити те ж саме.
7. Висловлювання жалю: скажи, що ти дуже шкодуєш, що так сталося, і не бери провини на себе.
8. Розв’язання проблеми: обговори проблему і намагайся знайти рішення, яке було би прийнятним і для тебе, і для іншої особи.

Листок досвіду «Мої права»

Я маю право:

1)     поводити себе так, аби це «працювало» на мою гідність і самоповагу, без порушення прав інших;

2)     на те, щоб до мене ставилися з повагою;

3)     казати «ні» і не почувати себе винуватим;

4)     переживати і виражати свої почуття;

5)     взяти тайм-аут і подумати;

6)     змінити свою думку, передумати;

7)     просити те, чого я хочу;

8)     відмовити в допомозі і підтримці;

9)     звертатися і отримувати інформацію;

10)   припускатися помилок;

11)   почуватися добре стосовно себе;

12)   робити менше, ніж я здатний робити.

Практикум. Яке «право» проголошується в кожній із наведених нижче ситуацій? Поставте перед кожним судженням відповідний номер (1 – 12) «права»

• Просити свого вчителя зрозуміліше пояснити домашні завдання.
• Говорити своєму другові/подрузі, що тобі надокучило його/її товариство.
• Просити своїх батьків брати до уваги більше фактів, які можуть змінити їхню думку чи судження.
• Просити кого-небудь провести разом із вами час.
• Казати, що ти не братимеш участі у тій чи іншій діяльності зі своїми друзями.
• Казати тому, хто чинить на тебе тиск, що ти не готовий прийняти рішення.
• Забороняти кому-небудь присвоювати тобі ярлики чи стереотипи на підставі твоєї статі, раси, нації чи групи інвалідності.
• Ніхто не змусить тебе не лягати спати до другої години ночі, щоб отримати п’ятірку з контрольної роботи.
• Казати, що ти не хочеш входити у гру після всього, ще відбулося.
• Доносити про інцидент, коли тебе сексуально домагались.
• Відмовлятися приймати рішення доти, доки не буде зібрано більше
• Визнавати те, що ти зіпсував справу і не почував себе
• 3 ентузіазмом описувати кому-небудь свої досягнення.